У Львові в музеї історії релігії від­крили виставку "Листопадо­ві дні родини Шептицьких”, присвячену 65-й річниці від дня смерті митрополита Андрея Шептицького і 140-й річниці від дня народження його брата – Блаженного Климентія Шепти­цького.

 

Уперше на огляд представлено особисті речі, предмети, які належали родині Шептицьких. Усі експонати – унікальні. Адже вони походять із маєтку в селі Прилбичі, що в Яворів­ському районі, де нині про Шептицьких нагадує лише родинна усипальниця.

 

Тут можна побачити знаний із багатьох світлин чорний фетровий капелюх Блаженного Климентія Шептицького та його простеньку, ручної роботи, в’язану куртку, бавовняний пояс із металом, будильник і окуляри, вбрання для богослужіння.

 

Велику частину експозиції складають особисті речі митрополита Андрея Шептицького – митрополичий жезл, печатка Владики, численні листи, банківський чек із підписом Слуги Божого, тарілки і горнятка з гербом митрополита, ві­домий із фотографій білий лляний плащ, розшиті золотими нитками єпитрахилі (елемент богослужбового одягу архієрея), головні убори, пояс. Збереглись і ноші, на яких піднімали митрополита, коли він важко хворів.

 

В експозиції представлено два підсвічники майстра Шкріб­ляка 1900 року, які стояли біля труни Андрея Шептицького, а також пасмо волосся Владики.

 

Віднайдено і металевий свіч­ник, який любив запалювати Владика Андрей, будучи Станіславським єпископом 110 ро­ків тому.

 

А ще чимало інших предметів і картин художників – су­часників Шептицьких розповідають про особистість галицького митрополита, його відданого брата Климентія, родинні цінності Шептицьких. Митрополит Андрей був дуже скромною людиною і невибагливою в побуті. І це при тому, що він походив із граф­ського роду.

 

Іще одну книгу, яка чи не найбільше привертає увагу на виставці, – Євангеліє XIX століття – видано в Москві церковнослов’янською мовою. Щодня митрополит використовував Євангеліє на літургії в каплиці в митрополичих палатах. Коли у квітні 1945 року НКВС заарештувало всіх греко-католицьких єпископів, цю Святу книгу на смітнику знайшла двірничка і принесла її отцю Грицаю, який за життя владики був його секретарем. Отець упізнав у знахідці Євангеліє Слуги Божого та зберіг його.

 

Усі речі, які експонують на виставці, збирав упродовж десятиліть ієромонах Севастіян Дмитрух, а також подарувала родина Лінинських. Їх зберігали в митрополичих палатах сестри-служебниці, у фондах му­зею історії релігії. А предмети, які належали Блаженному Климентію Шептицькому, десятиріччями берегли монахи-студити. Завідувач відділу Львівського музею історії релігії Руслана Буряк каже:

 

– Петро Лінинський мріяв про музей Шептицького у Львові. Тому він передав усі збережені речі митрополита Андрея. Наразі їх представлено на цій виставці, вони не стануть експозицією одного музею, бо такого наразі немає. На мою думку, мав би бути окремий церковний музей УГКЦ, основою якого стала б історія родини Шептицьких, або ж музей родини Шептицьких. Про це йдеться 20 років, але, як бачимо, на сьогодні немає ні пам’ятника митрополитові, ні музею, де можна було б експонувати всі ці віднайдені та збережені речі.

 

Досі ніхто так і не знає, куди зникли антикварні меблі: крісла з червоного дерева, оздоблені ро­динним гербом Шептицького, столи, шафи, секретери; ікони та картини митрополита Андрея Шептицького, що вісім років тому безслідно зникли зі сховищ УГКЦ. Зокрема, вкрадено ікону "Христос – Пастир”, яку написала мама Владики Софія Фредро. Від 2001 року ні правоохоронці, ні прокуратура так і не з’ясували і не розслідували кримінальної справи щодо зникнення цих цінностей. Ба більше, кримінальну справу просто закрили… Подейкують, що частина меблів прикрашає оселі високих посадовців у столиці.

 

Галина Терещук

«Львівська газета» 10.12.2009