- Спочатку постулятором справи митрополита Андрея Шептицького було назначено Владику Івана (Бучко), який свого часу у Римі був Єпископом-помічником митрополита Андрея... На жаль, беатифікаційний процес не міг відбутись в єпархії, де помер Митрополит, тому було запропоновано його провести в Римі.

Наприкінці тисяча дев'ятсот п'ятдесят сьомого року мене назначено постулятором у справі беатифікації митрополита Андрея Шептицького. Роком пізніше, приїхавши до Риму, ми розпочали процес. Потрібно було надрукувати книжку та артикули.

На той час помер папа Пій XII, а його наступником вибрано кардинала Ронкалі, який обрав собі ім'я Іван XXIII. Через декілька тижнів відбулась наша зустріч щодо справи Шептицького, на якій він сказав: «О! Я його знав! Особисто! То велика людина була. Його не розуміли. Його родина не розуміла. Він противився латинізації своєї Церкви, бо латинізація є шкідливою річчю. То є велика людина! Дав би Бог, щоб він скоро став святим!» Це вказувало на те, що Папа був добре поінформований про Андрея Шептицького. І парадокс: вже беатифіковано Папу Івана Двадцять третього, а нашого Митрополита – ще ні. Проте є підстави думати, що це буде за два–три роки.

Недавно віце-постулятор отець Роман Тереховський здійснив поїздку до Америки, щоб перевірити головне чудо, яке ніби сталося за посередництвом Шептицького. Одна дівчина народилася з великими фізичними проблемами. Вона разом з родиною молилася до Митрополита Андрея і оздоровилась. Тому отець Роман також відвідав лікарів, зустрічався зі свідками та надіслав відповідні документи до Риму. Якщо Рим з цим висновком погодиться і підтвердить його, то можна сподіватися, що відбудеться беатифікація Митрополита Андрея.

Попри те ми прагнемо, щоб відбулась беатифікація другої групи наших мучеників. Адже раніше було проголошено про беатифікацію наших двадцяти семи. Тепер підготовляємо справи інших двадцяти п'яти. Дав би Бог, може, при кінці 2013 року усе це станеться. Тому також слід про це молитися.

Важкість справи Митрополита Андрея полягає у тому, що він був визначною людиною, яка майже півстоліття провадила нашу Церкву. За його життя декілька разів змінювалась політична ситуація: Австрія, Польща, більшовики і німці. А це все робить свій відбиток на тривалості провадження справи.

Поряд із веденням справи Шептицького, ми почали друкувати його твори. Вже видано три «грубезні» томи. І зараз працюємо над четвертим. Видрукували усі його послання до 1944 року. А в останній том увійдуть документи, які раніше ще не друкувались. Поряд з тим у ньому міститиметься праця Шептицького про Митрополина Велямина Рутського. Саме у тридцятих роках Митрополит Андрей мав намір розпочати беатифікаційний процес Веньямина Рутського, який був ровесником Йосафата Кунцевича. Адже після смерті Кунцевича Митрополит наче перебував у його тіні, тому Шептицький вирішив це виправити. Та й сам процес вимагав біографії даної особи. Тому Митрополит Андрей працював над його біографією аж два роки - з тисяча дев'ятсот тридцять сьомого до тисяча дев'ятсот тридцять дев'ятого. Відтак його праця склала сто шістдесят сторінок.

Розмовляли
Дмитро Наконечний та Юля Гнатів