Подруга побачила що я загледівся на картинку і подарувала її мені. Ще на картці написано прохання надсилати свідчення вислуханих молитов до Андрея Шептицького. Тут я зрозумів, що повинен засвідчити про вплив на мене, найвидатнішого монаха-василіянина початку ХХ століття. Давно вже мені виглядало на те, що Господь Бог хоче аби я якось долучився до його беатифікації.

З вересня 2009 року я у дивовижний спосіб поступив в Український Католицький Університет, який успадкував і продовжує наукову діяльність Греко-Католицької Богословської Академії, яка створена у 1928-1929 роках у Львові Митрополитом Андреєм Шептицьким. До цього я не був практикуючим християнином, тому мій шлях до Церкви тільки починався.

Це було 13 грудня 2009 року на Андрія, до мене передзвонила знайома і попросила підійти до церкви св. Юра. Після Літургії ми пішли у шпиталь Андрея Шептицького, там нам проводили навчання стосовно спілкування з хворими та їх психологічної реабілітації, говорили і про славнозвісного Митрополита, засновника Шпиталю. Там я познайомився з людьми, які дізнавшись, що мене звати Андрій почали вітати з іменинами. Вони ж сказали що це не випадково я тут, а Андрей Шептицький - мій духовний провідник. Після побажань опіки митрополита над мною, виходячи з лічниці хтось вручив брошуру, в якій описувалося життя Шептицького. В той день ще були пригоди з моїм духовним провідником, я вже не пригадую, але через якусь годину мій давній друг несподівано передзвонив мені і сказав що хоче зустрітися. На моє здивування, він подарував мені велетенську книгу І том "Послань Андрея Шептицького".

З того часу мабуть не було жодного дня, аби я не стикався з митрополитом. То в газеті, то книга попадеться, то хтось щось скаже про нього, то семінаристи вирішили зачитати саме його послання, то на фільм випадково дадуть, конференція, перегляд документального кіно. Іду, наприклад, у книжковий магазин - перша книга, на яку впав погляд, то книга про Андрея Шептицького, поїхав на англомовну школу - друг подарував на день народження книгу митрополита Андрея англійською мовою і т.п. Таким кожного разу неймовірним чином у мене вже ціла колекція його книжок.

Буває, маю дилему у житті і не знаю як поступити, в потрібний момент Митрополит підказує словами з книжок, після того твердо відчуваю його підтримку. До того ж те, що зараз пишу відбувається не без його участі.

Раніше про Андрея Шептицького я тільки чув від бабці, що та постійно до нього молилася, голосувала за священика-провідника на конкурсі «100 великих українців». Моя бабуся найбільше молилася за мене, виховувала, намагалася просвітити мене культурно та духовно, була для мене справжнім духівником. Після її смерті я знайшов у неї в шафі брошури про Митрополита Андрея.

Якось на прощі я задумувався над тим що можу зробити для Андрея Шептицького і тут же з другого кінця колони один зі священиків закричав: «Не моліться за Андрея Шептицького, моліться до Андрея Шептицького».

Тоді, на прочанстві від Самбора до Зарваниці, коли ми ночували у Церкві, я пішов просити у паламара місцевої церкви Івано-Франківщини Святе Письмо для розважань. Виявляється він зі Львові і раніше жив біля мене. Пан відкрив шафу і сказав, що хоче подарувати мені книжку, це була книга про Андрея Шептицького. Взагалі, в той найодухотвореніший час мого життя зустріч з митрополитим була найчастішою.

Незабаром, 16 серпня,  до мене передзвонила моя подруга Соломія, яка запропонувала піти до шпиталю. Я дуже не хотів іти, вирішив розслабитися, але якраз перебував біля пам'ятника Федорову, де продавали книжки. Підійшов до прилавка і запитав чи немає чогось церковнослов'янською мовою. На що почув відповідь, - «ні, але я знаю що вам потрібно», продавець вручила мені книгу про Андрея Шептицького. Тоді я зрозумів що мушу уже іти у лікарню, бо такий поклик.

Прийшовши у палату, побачили важко хворого, який шептав благальним голосом охрестити його. Як виявилося пізніше до пана Бориса не раз підходили раніше і медсестри, і з молитовної спільноти, але всі вважали його неадекватним і таким, що не може знати чи хрестили чи ні. Не було зв'язку з родичами хворого, не було підтвердження чи дійсно чоловік не хрещений.

Вже тоді я відчув, як через Соломію і через мене щось діє. Ми домоглися передивитися журнал хворих і врешті знайшли телефон сина нашого пацієнта. Передзвонивши до нього дізналися, що його батько дійсно нехрещений. Ледве знайшовши телефон до отця, який причащає недужих у шпиталі, дізналися, що той далеко і приїхати ніяк не зможе. Ми пішли до собору Святого Юра пояснили ситуацію і отець Андрій здійснив Хрещення. Побачивши реакцію пана Бориса, я зрозумів чому Митрополит Андрей Шептицький так клопотався, адже врятована ще одна душа. Коли зайшов отець, вісімдесяти чотирьох літній пан Борис так зрадів, що заплакати захотілося не тільки мені, я вжитті не бачив такої переміни лиця, він весь час тільки щиро і тихо повторяв «Дякую».

Коли я за запрошенням чи випадково приходив у Церкву Юра чи заходив там у крипту, то обов'язково прояснювався якимось посланням чи розумінням. Так сталося і напередодні виборів, коли я випадково потрапив до церкви, звідки стартувала проща на честь Андрея Шептицького (про це я дізнався згодом), я тоді здивувався що Андрею не байдуже політичне життя нашої країни, він закликав до активної громадської позиції. Здивувався, що за таке дивне попередження, згодом так і сталося несподівано для мене в депутати до Львівської міської ради пройшло 55 моїх знайомих, серед яких мої друзі. Я - другий, хто не пройшов у депутати, Андрей Шептицький пояснив мені чому, вказав на мою участь у політичних процесах.

Коли мене запросили до школи провести урок про здоровий спосіб життя, я якось невпевнено себе почував і не знав, чи те що я роблю комусь потрібне. Але сумніви розвіювалися, коли, неймовірно, але у перших трьох школах біля дошки висіла то стінгазета про Шептицького, то його образ. Це мені надавало натхнення, я зупиняв свій погляд на образі Андрея Шептицького і цитував його слова про зло алкоголю, які раніше випадково почув.

Хочете вірте хочете ні, але я точно знаю що Андрей Шептицький зараз є тут присутній і за його посередництвом робляться великі дивовижні Божі справи. Це лише невелика частина моїх почувань щодо цього святого.

Багато людей розповідають про оздоровлення й інші явні дива за посередництвом митрополита Андрея. Моя ж керигма теж буде для когось корисною, адже чудо, воно в простоті, зараз, скрізь і біля кожного, наше просте життя - чудо. Чудо це внутрішній стан людини, стан душі. Коли ми були дітьми – для нас чудом було все, з подивом дивилися на інших, найбанальніші речі нам здавалися неймовірними. Бог і сьогодні діє в нашому житті, просто потрібно хоч трохи залишатися дитиною.

Дякую Тобі Боже за ласки й дари, що ними Ти наділив Твого вірного слугу Митрополита Андрея Шептицького. Прошу Тебе прославляй його на землі і на далі.

Андрій Дацків

Джерело: http://dyvensvit.org, filfreedom.blogspot.com

Фото: gulag-museum.org.ua