Головна » Файли » Сім’я Шептицьких » Твори Софії з Фредрів

З року 1870
01.03.2011, 13:06
З РОКУ 1870

Січневе сонце крізь ранішній туман першими допіру міріадами іскор осипало білі верхівки дахів і дерев, а в місті вже було багатолюдно, гамірно, санки дзеленькали, колеса скрипіли, кожний поспішав і так, дзвонячи, скриплячи, тупаючи, бубнячи, свищучи, трублячи, людський мурашник розпочинав той ясний морозний день новий. У костьолі темно, тихо і майже порожньо – перед великим вівтарем миготить вічно запалена символічна лампа, з бічної каплиці, час від часу озивається тишею приглушений поважний голос священика: Dominus Vobiscum (Господь з вами), а чистий і мимоволі надзвичайно дзвінкий і веселий, як спів жайворонка, дитячий голос відповідає: Et cum Spiritu Tuo (І з духом твоїм). Кілька бідних клячать там, склавши при собі тягарі, що носили на плечах. Той, що під хрестом, напевно стократ важчий, бо він пригнічує серце. І більше нічого не видно, нічого не чути у Божому Домі. Я також тягар мій злості, немочі і всіляких бід зложила до стіп Господа – отримала прощення, очікувала на зміцнення, молилася довго і сердечно, а зараз більше вже, може, думала, ніж молилася – думала про доброзичливість, доброчинність, про стільки зісланих на мене благословенств, про мої обітниці недотримані, про кари заслужені, але не зіслані на мене, і вже не знала, чи думка моя є молитвою, чи молитва – ланцюжком спогадів...

Нарешті, почувши біля себе кроки, підняла голову: костьольний дідусь запалював свічки перед Найсвятішим Таїнством до св. Причастя, про яке ми просили. Він погасив свій недогарок свічки, придушив пальцями ґніт, поставив у куточку за вівтарем, потім, проходячи мимо нас, поклонився й сказав: "Зараз буде служити!”

О, люди, люди, так є! Зараз буде служити!.. Пан неба і землі, віків і вічності зараз буде служити!.. Вчора зневажений, сьогодні покликаний, зараз буде служити! Роками забутий, сьогодні згаданий, зараз буде служити. Постійно поштуркуваний, сьогодні необхідний, зараз буде служити. Сьогодні Єдиний, завтра останній, зараз буде служити, буде служити вдень і вночі, буде служити в терпеливості силою Своєю, у щасті – спокоєм, буде служити милістю Своєю, буде служити наукою Своєю, буде служити світлом Своїм, буде служити многомудрістю милосердя і мільйонами променів милості Своєї...

І прийшов до мене – для мене, Пан мій, і служив мені.

І повернулася я у дзвінкий, гуркотливий, скрипучий морозний світ, а милосердя Твоє, Господи, нехай судить, чи прагну я служити Тобі, о Ти, вічно слугуючий нам Боже...
Категорія: Твори Софії з Фредрів | Додав: o_andriy
Переглядів: 447 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Для дітей про Прилбичі
Про Митрополита Андрея
НАШІ БАНКІВСЬКІ РЕКВІЗИТИ
РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА УГКЦ
С. ПРИЛБИЧІ

КОД ЄДРПОУ 25229264;
ПАТ “КРЕДОБАНК”, МФО 325365,
р/р 2600301547361

+38 067 98-99-370 +38 093 21-24-035 ugcc.prylbychi@gmail.com
МИ НА КАРТІ