Головна » Файли » с. Прилбичі » Статті в інтернеті

Зруйнована пам’ять
09.03.2010, 19:08
Килина Вербинець
http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2008/07/31/33066/

29 липня минуло 143 роки від дня народження Митрополита УГКЦ Андрея Шептицького. У йог рідному селі Прилбичі, що на Яворівщині, відбулась Архієрейська літургія за участю двох владик УГКЦ Михаїла Гринчишина й Гліба Лончини.

Владики Михаїл 
Гринчишин і Гліб Лончина (фото: Килина Вербинець)

Напередодні в церкві Блаженного Климентія Шептицького у Прилбичах відбулися нічні чування, в яких узяли участь усі монаші чини й згромадження.

Участь в Архієрейській літургії взяли особи високих духовних чинів, парох Прилбицької Церкви Блаженного Климентія отець Андрій Стадницький, монахи та монахині, парафіяни УГКЦ, а також вірні УПЦ КП. Останні кажуть, що для них головне – віра й пам’ять про Митрополита, а не конфесійні відмінності.

Дехто з літніх людей у Прилбичах ще  пам’ятає Митрополита, але більшість зберігають у своєму серці спомини батьків про родину Шептицьких. Серед тих, хто прийшов помолитися за прославу Митрополита, була й донька вже покійного Дмитра Диди. Жінка розповіла, що батьківський будинок був саме навпроти маєтку графів Шептицьких, маленький Роман часто прибігав на сусіднє подвір’я побавитися  з Дмитром.

Інша мешканка Прилбич пригадала, що її тесть служив у Шептицьких і тоді родина не знала біди. "Працював конюхом, утримував свою сім’ю. Ставлення графа та графині до селян було дуже гарне. Митрополит дбав про село, про людей, його батьки допомагали селянам. А коли в селі народжувалася дитина, то графиня Софія Шептицька – Фредро дарувала родині телятко”, – поділилася спогадами тестя  православна Ольга. А також, зі щирих і теплих розповідей селян дізналися, що маленький Роман любив прибігати до сільських хат на фасольку і боби. До слова, проста селянська їжа була улюбленою для Митрополита Андрея до кінця його днів.

60 років розбрату

Після завершення літургії на церковному подвір’ї мешканці поміж собою говорили про конфесійну роз’єднаність села й ненависть, яку тут навмисно сіють серед людей. Адже у Прилбичах останніми роками християни поділені на кілька конфесії, що ворогують між собою. Найчисельніша в селі православна громада, також є тут вірні УГКЦ, дрібна громада римо-католиків і велика група людей, яка належить до лефевристського руху, дотримується традиційності.

Ніхто з мешканців Приблич так і не зміг відповісти на запитання, чому люди не об’єднані у вірі, й що вони не можуть поділити між собою. А ось суперечки між селянами, кажуть, провокують навмисно. До прикладу, торік, 29 липня, владику Гліба Лончину традиціоналісти не впустили до церкви Блаженного Климентія, де той хотів відправити літургію з нагоди уродин Митрополита Андрея. І традиціоналісти, й греко-католики моляться в одному храмі, але в різний час.

Отець-екзорцист Василь Вороновський пам’ятає Митрополита Андрея Шептицького, був він і на його похороні. А з 1965-го, в роки підпілля УГКЦ, о. Вороновський мав вірних у Прилбичах, каже, що за ніч сповідав до сотні осіб. Однак торік, 29 липня, навіть ті селяни, які приходили до нього на сповідь у часи підпілля, не впустили його до церкви. За словами отця, така ситуація у Прилбичах спричинена агресивною розкольницькою течією.

Злочин і кара

Дорогою до Прилбичів не побачиш жодного вказівника. Від встановленої в роки незалежності дерев’яної вивіски з інформацією про місце розташування садиби Шептицьких залишилося лише два стовпи...

Крипта, у якій поховані батьки Митрополита 
Андрея (фото: Килина Вербинець)

Від комплексу графських будівель збереглася лише каплиця-усипальниця. Тут поховані батьки Митрополита А. Шептицького, дідусь, бабуся та брати, а поруч спочивають брат Леон і його дружина Ядвіга, яких 1939-го розстріляли енкаведисти на подвір’ї садиби. Тоді ж більшовики розікрали все майно й підклали міни в пивницю будинку Шептицьких. У 50-х роках минулого століття на його фундаменті побудували сільський клуб. Тоді ж аби не залишилося й сліду від маєтку Шептицьких, НКВД наказало радянським солдатам демонтувати капличку, біля якої щодня графиня Софія разом із дітьми промовляла молитву до Богородиці. Однак молодий офіцер разом із солдатами відмовилися виконувати наказ. Але сільський агроном трактором зруйнував каплицю, а каміння відвіз до лісу. Менше ніж через рік чоловік повісився, а ще через рік потому втопився і його син…

Усипальницю батьків Митрополита більшовики засипали дустом

Щоб уже цілком знищити пам’ять про Шептицьких у Прилбичах, енкаведисти наказали засипати дустом усипальницю рідних митрополита Андрея. Лише кілька років тому її розчистили.

Про садибу графів нині нагадують лише старі каштани, липи, верби та акції, які посадили бабуся і мама Митрополита.

1922 року в листі до Митрополита Андрея його брат, нині блаженний Климентій, писав:

"Деревця, які колись Мама посадила навколо Прилбицької каплиці, виросли у високий гай. Вітер з полів виграє у ньому якусь дивну ноту, тужливу і жалісну думку, а в шумі дерев, ніби співає душа того краю та його мешканців”.

Нині в шумі дерев "співає” хіба що жаль до сучасників. Родинний маєток Митрополита Андрея мав би стати меморіальним комплексом, заповідником під охороною держави чи бодай обласної ради, яка, до слова, ніколи не отримувала жодних коштів для відновлення садиби…

У Прилбичі могли б приїждати тисячі прочан, аби відчути душу краю, побачити та почути історію цього галицького села, помолитися над могилами тих, хто подарував Україні великого духовного провідника. Зрештою, історія Прилбичів відображає усю трагічність життя українського народу в XX столітті.

Категорія: Статті в інтернеті | Додав: o_andriy
Переглядів: 1046 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Для дітей про Прилбичі
Про Митрополита Андрея
НАШІ БАНКІВСЬКІ РЕКВІЗИТИ
РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА УГКЦ
С. ПРИЛБИЧІ

КОД ЄДРПОУ 25229264;
ПАТ “КРЕДОБАНК”, МФО 325365,
р/р 2600301547361

+38 067 98-99-370 ugcc.prylbychi@gmail.com
МИ НА КАРТІ