" border="0" alt="" />
" border="0" alt="" />
| Головна » Файли » с. Прилбичі » Статті в інтернеті |
Молитва на могилах новомучеників
| 12.03.2010, 19:07 | |
| Ірина БЖЕЗІНСЬКА, Іван ҐОР Поступ, №123 (781), 11-12 СЕРПНЯ 2001 року http://postup.brama.com/010811/123_9_1.html Два тижні тому від церкви Св. Андрія група львів’ян пішки вирушила на батьківщину слуги Божого Митрополита Андрея та Блаженного Мученика Архімадрита Климентія Шептицьких — у село Прилбичі Яворівського району. Як розповів Теодор Гудзяк, голова організації "Українська молодь Христові” (УМХ), ця проща є експериментальною. Тому до акції не залучали великої кількості людей. Нинішні учасники повинні були вивчити новий маршрут і в майбутньому ця проща стане традиційною та масштабнішою. Львівська організація УМХ налічує 200 дійсних членів віком від 14 до 30 років. Від церкви Св. Андрія у Львові, у якій вінчалися батьки і приймав перше причастя майбутній Митрополит, на прощу вирушило 20 осіб. Дорогою до них приєдналося ще 20 людей, котрі нещодавно повернулися з Югославії, де брали участь у міжконфесійному таборі "Злагода”. До речі, одна прочанка на ім’я Тетяна весь шлях проїхала в інвалідному візку. Це її перша проща. Згідно з Декретом Блаженнійшого Любомира Кардинала Гузара, патріарха УГКЦ, 2001-ий рік проголошено роком Митрополита Андрея Шептицького. Адже саме в 2001-му виповнюється сто літ від введення Андрея Шептицького на Митрополичий престол у Львові. Як зауважив Теодор Гудзяк, УМХ завдячує Митрополитові Андрею Шептицькому з’їздом своєї організації, який відбувся у Львові 1933 року. Після молитви в крипті Архікатедрального Собору Св. Юра, де спочивають тлінні останки Митрополита, прочани вирушили в Рясне, де до них приєдналися нові учасники. На першу ночівлю молодь спинилася у селі Страдч, де мала молитву в церкві та на могилах новомучеників: Блаженних отця Миколи Конрада та Володимира Прийми. Священомученик о. Микола Конрад народився 16 травня 1876 року в Струсові, що на Тернопільщині. Філософські та богословські студії закінчив у Римі, захистивши докторську дисертацію. У 1899 році був рукоположений на священика. Учителював у Бережанській і Теребовлянській гімназіях. У 1929 році у Львові заснував перше українське католицьке студентське товариство "Обнова”. У 1931-1935 р. виконував обов’язки душпастиря української академічної молоді у м. Львові. В 1930 році Митрополит Андрей Шептицький запросив о. Конрада викладати соціологію і стародавню та новітню філософії у Львівській Богословській Академії. Професорська Колегія Богословської Академії на пропозицію о. ректора д-ра Йосипа Сліпого запропонувала Високопр. Митролиту Андрею Шептицькому найменувати о. д-ра Миколу Конрада надзвичайним професором філософського відділу на основі його праці "Нарис історії стародавньої філософії”. З приходом більшовицьких військ до Галичини Митрополит Андрей призначив о. Миколу парохом у селі Страдч біля Янова. Отець-доктор Микола Конрад — це людина міцної віри, яку не лякали небезпеки військового часу і ті переслідування, яких зазнала Українська Греко-Католицька Церква зі сторони вороже налаштованого комуністичного режиму. Він продовжував виконувати свої священичі обов’язки за будь-яких обставин. Зі слів ще живих парафіян, отець користувався пошаною й авторитетом. Його любили і цінували як порядну і справедливу людину. Він навчав парафіян катехизму, особливу увагу звертав на молодь, дбав про те, щоб вона себе не губила на манівцях, а практикувала християнське життя. 26 червня 1941 року отець-доктор Микола Конрад і дяк Володимир Прийма (як це, звичайно, має бути згідно із приписами Східного обряду), ризикуючи життям, йшли вділити Святу Тайну Сповіді хворій жінці. Під час повернення додому їх наздогнали енкаведисти. Отець був одягнений у священичий одяг, так що ще здалека можна було зауважити, що йде священик. Отця і дяка схопили і повели в ліс, який називається Бірок (Страдецький ліс). Згідно свідчень очевидця трагедії Михайла Сидоровича, який був у цей час в полі і бачив, як отця били, енкаведисти по-звірячому замордували отця та дяка. Трохи пізніше були знайдені їх трупи. Мученик Володимир Прийма народився 17 липня 1906 р. у с. Страдч на Яворівщині. Після закінчення дяківської бурси був дяком і диригентом у місцевій церкві. Брав активну участь у житті своєї парафії. Завжди і у всьому виявляв людську гідність, свою діяльність будував на євангельських засадах. "Він ішов зі Святими Тайнами, ішов робити свій обов’язок — висповідати жінку в сусідньому селі. Він не міг не йти, хоча його зупиняли. Це я знаю, що його зупиняли і казали: "Отче, не йдіть, бо дивіться, що робиться: війна почалася, все може бути”. Він сказав, що "це є мій святий обов’язок і я мушу йти”. Узяв на себе одяг — і разом з дяком Володимиром Приймою пішли... І не прийшли... Аж через тиждень їх знайшли там замордованих. Люди зрозуміли, що там десь треба їх шукати — і там знайшли. Відразу кинулися всі. Бійтеся Бога. У дяка жінка двох дітей мала: одному було десь три роки, другому чотири. Мама розказувала, як знайшли, то всі вжахнулися від того, що побачили. Особливо порізаний був дяк, попроколювані груди багнетом,” — згадував Юрій Скавронський. У неділю, 29 липня, у день народження Митрополита, прочани взяли участь у панахиді біля каплички родини Шептицьких (її відправив Блаженнійший Любомир Кардинал Гузар), а згодом — у Архієрейській Божественній Літургії біля майбутньої церкви св. Андрія та Климентія і музейного комплексу. | |
| Переглядів: 1002 | Завантажень: 0 | | |
| Всього коментарів: 0 | |