Радянські ідеологи намагалися представити УГКЦ як осередок зла і шпигунства. Особливо перепадало від них митрополитові Андрею Шептицькому. Але нещодавно були знайдені невідомі щоденники митрополита, зі сторінок яких постає правда про ті важкі дні.

Але Орвелл не був одиноким у своєму за­непокоєнні Вияв­ляється наш видат­ний співвітчизник, ле­гендарний митропо­лит Української Греко-Католицької Церкви Андрей Шептицький (1865-1944 рр.), який очолював УГКЦ понад чотири десятиліття, пе­реймався тими самими проблемами! Причо­му його думки з цього приводу були записані аж ніяк не у спокійно-кабінетній ситуації, а у Львові, на який сипалися бомби та снаряди Радянської армії, що переможно наступала на Захід.

Цікаво що подальша доля Андрея Шеп­тицького склалася якраз у стилі найбільших його побоювань жити йому залишалося тро­хи більше 5 ти місяців, а після смерті ра­дянські ідеологи зробили з нього страхітливе опудало. І це не є чимось дивним — адже як підпорядкована Ватикану організація, вся УГКЦ, за сценарієм радянських ідеологів, мала постати в очах радянських людей таким собі осередком зла і шпигунства Тим паче, глава цієї Церкви.

Ясна річ що оригінальні документи, котрі стосувались УГКЦ та могли розкрити правду про неї мали бути надійно приховані від людського ока. Багато чого знищувалося взагалі, і доводиться дивуватись, що деякі доку менти все ж дійшли до нашого часу, ретельно збережені в архівах НКВС-КДБ. І справжнє диво виявляється, у Києві в Центральному державному архіві вищих органів державної влади і управління України, у фонді 3833 "Краєвий провід ОУН на західноукраїнських землях" (опис 3, справа 13) під титулом "Щоденник українських буржуазних націоналістів" зберігався справжній скарб — невідомі записи Андрея Шептицького! Ті самі які він надиктовував секретареві Володимиру Грицаю під радянськими бомбами...

Ясна річ, до справ ОУН-УПА ці щоденники не мали найменшого стосунку, проте радянські політпрацівники очевидно, вирішили не надто обтяжувати себе аналізом загадкових рукописів. Зате тепер митрополичі щоденники готуються до друку, і невдовзі ми зможемо дізнатись багато цікавого і про УГКЦ воєнного періоду, і про цей відтинок часу взагалі. Бо час, коли архіви почали промовляти правду, нині настав.

„Кожний об'єктивну правду представляє з іншого становища. Дійшли навіть до того, що вартість історії узалежнили від релятивного ставлення до правди, ніж від її об'єктивности. Не той найліпший істо­рик, що об'єктивну правду беззглядно представляє, а той, що вміє подати її зі свого становища для оборони, атаки, ос­карження чи звільнення від вини оскар­жених. Тепер, хто хоче об'єктивної історії, той мусить се виразно казати".

(Митрополит Андрей Шептицький. Акти Митрополичого ординаріяту. Запис 24 червня 1944 p., с.124.)